|
Людина, яка прийшла до аптеки за ліками –
|
Відповідно до термінології ВООЗ, відвідувач, який прийшов до аптеки за ліками, є пацієнтом або хворим. Для деяких авторів та за деякими журналами — це клієнт. Можливо, не слід було б дискутувати щодо вибору необхідного терміну, однак мова йде про різні ідеології відношення до такого відвідувача
Пацієнту необхідно надати якісну фармацевтичну допомогу (відпустити лікарський засіб з інформаційним забезпеченням його раціонального застосування відповідно до індивідуальних потреб хворого з профілактикою небажаних взаємодій з іншими препаратами та акцентуванням уваги на побічних ефектах та можливостях їх попередження, усунення проявів). За матеріалами численних тренінгів та окремих публікацій метою аптечних працівників є продаж клієнту, в тому числі одночасно, якомога більше ліків, особливо високої вартості. При цьому повністю не виконується базове положення, що ліки не є звичайним товаром.
У світі та в Україні почастішали випадки не контрольованого самолікування, лікарської хвороби внаслідок поліпрагмазії тощо. На жаль, власне вказані тренінги підштовхують фармацевтів до сприяння такому самолікуванню.
Наведемо ряд прикладів:
У першому прикладі [1] доводиться, що з метою збільшення аптечного продажу доцільно клієнту, який звернувся за цитрамоном, додатково продати спазмалгон, аргументуючи це тим, що цитрамон, діє на симптоми, а спазмалгон на причину головного болю.
У другому прикладі [1] відвідувач просить дати йому есенціале форте і отримує пораду для кращого захисту печінки (комплексна дія) придбати додатково гепабене.
Треба поставити запитання: чи доцільно одночасно застосовувати цитрамон і спазмалгон або есенціале форте і гепабене?
Аналогічно, комбінування есенціале форте та гепабене – двох гепатопротекторів може призвести до збільшення побічних ефектів – послаблюючої дії, алергічних реакцій, воно не показано при гострих запальних захворюваннях печінки та жовчних протоків (на відміну від монотерапії есенціале форте) і загалом збільшує ризик поліпрагмазії.
Деякі поради щодо так званої «роботи» аптечних працівників з клієнтом мають за мету, відокремивши фармацію від медицини, зробити її банальною торгівлею. Зокрема, процитуємо: «також необхідно відрізняти «первостольников» (так іменується провізор першого столу) від широкого використання медичних термінів в розмові з клієнтом» [1].
Якраз на противагу безконтрольному самолікуванню, за рекомендаціями Належної Аптечної практики відповідальне самолікування хворого під контролем фармацевта, передбачає актуальне надання належної інформації про дію в його організмі лікарських засобів тощо, яке неможливе без використання відповідної медичної термінології. Якщо процес примітизувати, то самолікування буде не відповідальним, а просто неконтрольованим.
Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування є невід’ємною частиною протоколів провізора (фармацевта), затвердженими МОЗ України [2].
Тепер про проблему фальсифікованих ліків, яка, безумовно є актуальною. На наш погляд, при всій її важливості, не можна використовувати рекомендації, що для забезпечення довіри до ліків слід передбачити: «…в зале находится человек, который специальным прибором треба думати, що мова не йде про вартісні сучасні технології проверяет препарат на наличие фальсификата (и неважно, где лекарство куплено)»[1]. Очевидно, такі примітивні способи когось в чомусь переконати не підходять не лише пацієнтам, а навіть і клієнтам.
Інтегруючи сказане, можна відзначити, що серйозні маркетингові статті, де раціонально розглядаються проблеми мерчандайзингу [1], морально програють орієнтації в першу чергу на роботу з клієнтом, а вже пізніше з пацієнтом.
Можна зробити невтішний висновок, що принципи фармацевтичної етики та деонтології в умовах тотального продажу ліків без раціонального обґрунтування не працюють. Додатковим негативним чинником є труднощі виховання студентської фармацевтичної молоді, оскільки під час проходження виробничих практик вони можуть зустрічатися власне з прикладами ставлення до пацієнтів як до клієнтів.
Література
1. Аптечная машина продаж // Провізор. — № 24. —2010. — C. 7–14.
2. Наказ МОЗ України від 05.11.2010 р. № 960 «Про затвердження протоколів провізора (фармацевта)» // Юридичнi аспекти фармацiї. — № 4.— 2011.
Главная • Архив • Реклама на сайте • Почта: [email protected] |