Логотип журнала "Провизор"








Людина, яка прийшла до аптеки за ліками – це пацієнт чи клієнт?


Людина, яка прийшла до аптеки за ліками –
це пацієнт чи клієнт?

проф. Б.Л. Парновський, доц. Г.Ю. Яцкова, проф. О.М. Заліська, проф. Б.П. Громовик, доц. А.І. Бойко, ас. У.Я. Янишин, ас. Ю.В. Майнич, ас. Я.О. Гриньків кафедра організації і економіки фармації та технології ліків, факультет післядипломної освіти ЛНМУ імені Данила Галицького

Відповідно до термінології ВООЗ, відвідувач, який прийшов до аптеки за ліками, є пацієнтом або хворим. Для деяких авторів та за деякими журналами — це клієнт. Можливо, не слід було б дискутувати щодо вибору необхідного терміну, однак мова йде про різні ідеології відношення до такого відвідувача

Пацієнту необхідно надати якісну фармацевтичну допомогу (відпустити лікарський засіб з інформаційним забезпеченням його раціонального застосування відповідно до індивідуальних потреб хворого з профілактикою небажаних взаємодій з іншими препаратами та акцентуванням уваги на побічних ефектах та можливостях їх попередження, усунення проявів). За матеріалами численних тренінгів та окремих публікацій метою аптечних працівників є продаж клієнту, в тому числі одночасно, якомога більше ліків, особливо високої вартості. При цьому повністю не виконується базове положення, що ліки не є звичайним товаром.

У світі та в Україні почастішали випадки не контрольованого самолікування, лікарської хвороби внаслідок поліпрагмазії тощо. На жаль, власне вказані тренінги підштовхують фармацевтів до сприяння такому самолікуванню.

Наведемо ряд прикладів:

У першому прикладі [1] доводиться, що з метою збільшення аптечного продажу доцільно клієнту, який звернувся за цитрамоном, додатково продати спазмалгон, аргументуючи це тим, що цитрамон, діє на симптоми, а спазмалгон на причину головного болю.

У другому прикладі [1] відвідувач просить дати йому есенціале форте і отримує пораду для кращого захисту печінки (комплексна дія) придбати додатково гепабене.

Треба поставити запитання: чи доцільно одночасно застосовувати цитрамон і спазмалгон або есенціале форте і гепабене?

Цитрамон – це комбінований лікарський препарат (парацетамол з кофеїном, а також з ацетилсаліциловою кислотою, лимонною кислотою), що застосовується при больовому синдромі переважно запального генезу як жарознижувальний засіб та в поєднанні з іншими лікарськими препаратами при головному, зубному болі, мігрені, невралгії, міалгії, артралгії, первинній дисменореї, грипі, гострих респіраторних вірусних інфекціях. Спазмалгон – комбінова ний лікарський препарат (метамізол натрію з пітофенону гідрохлоридом, фенпіверинію бромідом), який застосовується при больовому синдромі, переважно зумовленому спазмом гладких м’язів: при нирковій коліці, спазмах сечових шляхів, шлунка і кишечника, дискінезії жовчних шляхів і спастичній дисменореї. Отже, якщо цитрамон пацієнт буде застосовувати як жарознижувальний засіб, чи необхідно йому вжити додатково спазмалгон? А якщо — при больовому синдромі, чи не потрібно врахувати його причину? Протипоказами до застосування обох лікарських препаратів є порушення функції печінки та нирок: чи не призведе одночасне їх застосування до потенціюючого негативного ефекту? Крім того, для пацієнтів, які мають захворювання крові, глаукому, тахіаритмію, гіпертрофію передміхурової залози як супутні захворювання, спазмалгон буде взагалі протипоказаний. Хворий може мати цукровий діабет і вживати пероральні антидіабетичні засоби, гіпоглікемізуючу активність яких підвищує спазмалгон: у цьому випадку доцільність його застосування має вирішувати лікар.

Аналогічно, комбінування есенціале форте та гепабене – двох гепатопротекторів може призвести до збільшення побічних ефектів – послаблюючої дії, алергічних реакцій, воно не показано при гострих запальних захворюваннях печінки та жовчних протоків (на відміну від монотерапії есенціале форте) і загалом збільшує ризик поліпрагмазії.

Таким чином, провізор, безперечно, може порекомендувати пацієнту другий препарат, але брати до уваги при цьому не фактор ціни (чим дорожче – тим краще), а, насамперед, необхідність зменшення побічних ефектів основного лікарського засобу або клінічно обґрунтованого покращення його терапевтичної ефективності з урахуванням супутньої патології, або станів (вагітність тощо) та інших лікарських засобів, які хворий вже застосовує на момент звернення до аптеки.

Деякі поради щодо так званої «роботи» аптечних працівників з клієнтом мають за мету, відокремивши фармацію від медицини, зробити її банальною торгівлею. Зокрема, процитуємо: «також необхідно відрізняти «первостольников» (так іменується провізор першого столу) від широкого використання медичних термінів в розмові з клієнтом» [1].

Якраз на противагу безконтрольному самолікуванню, за рекомендаціями Належної Аптечної практики відповідальне самолікування хворого під контролем фармацевта, передбачає актуальне надання належної інформації про дію в його організмі лікарських засобів тощо, яке неможливе без використання відповідної медичної термінології. Якщо процес примітизувати, то самолікування буде не відповідальним, а просто неконтрольованим.

Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування є невід’ємною частиною протоколів провізора (фармацевта), затвердженими МОЗ України [2].

Тепер про проблему фальсифікованих ліків, яка, безумовно є актуальною. На наш погляд, при всій її важливості, не можна використовувати рекомендації, що для забезпечення довіри до ліків слід передбачити: «…в зале находится человек, который специальным прибором треба думати, що мова не йде про вартісні сучасні технології проверяет препарат на наличие фальсификата (и неважно, где лекарство куплено)»[1]. Очевидно, такі примітивні способи когось в чомусь переконати не підходять не лише пацієнтам, а навіть і клієнтам.

Інтегруючи сказане, можна відзначити, що серйозні маркетингові статті, де раціонально розглядаються проблеми мерчандайзингу [1], морально програють орієнтації в першу чергу на роботу з клієнтом, а вже пізніше з пацієнтом.

Можна зробити невтішний висновок, що принципи фармацевтичної етики та деонтології в умовах тотального продажу ліків без раціонального обґрунтування не працюють. Додатковим негативним чинником є труднощі виховання студентської фармацевтичної молоді, оскільки під час проходження виробничих практик вони можуть зустрічатися власне з прикладами ставлення до пацієнтів як до клієнтів.

Література

1. Аптечная машина продаж // Провізор. — № 24. —2010. — C. 7–14.

2. Наказ МОЗ України від 05.11.2010 р. № 960 «Про затвердження протоколів провізора (фармацевта)» // Юридичнi аспекти фармацiї. — № 4.— 2011.

http://www.provisor.com.ua






© Провизор 1998–2022



Грипп у беременных и кормящих женщин
Актуально о профилактике, тактике и лечении

Грипп. Прививка от гриппа
Нужна ли вакцинация?
















Крем от морщин
Возможен ли эффект?
Лечение миомы матки
Как отличить ангину от фарингита






Журнал СТОМАТОЛОГ



џндекс.Њетрика