Логотип журнала "Провизор"








Актуальні питання ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ фармацевтичної освіти


Актуальні питання ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ фармацевтичної освіти

О.Ф. ПІМІНОВ,
професор,
директор ІПКСФ

О.Ф. Пімінов, Д.Л. Великий, С.В. Гарна, А.В. Глущенко Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації НФаУ, м. Харків

Продовжуючи висвітлення нагальних потреб практичної фармації напередодні визначної події цього року — VII з’їзду фармацевтів України, редакція журналу запросила директора Інституту ПКСФ, професора, доктора фармацевтичних наук Пімінова Олександра Фомича, викласти погляд на актуальні питання післядипломної фармацевтичної освіти

Реформування системи управління фармацевтичними підприємствами, перехід до економічних методів управління підвищують вимоги до системи післядипломного навчання спеціалістів фармацевтичної галузі.

Метою післядипломного навчання є вдосконалення професійних знань та вмінь, якими мають оволодіти фахівці на основі моделі провізора і фармацевта, а також професійно-посадові вимоги до різноманітних спеціалістів аптечних підприємств, посад і кваліфікаційних категорій фармацевтичних кадрів.

Стратегія розвитку системи післядипломної освіти повинна базуватись на багаторічному вітчизняному досвіді підготовки фармацевтичних кадрів та сучасних позитивних досягненнях світових освітянських систем.

Організація системи удосконалення фармацевтичних кадрів в країні має декілька етапів розвитку:

  • перший етап — організація курсів удосконалення фармацевтичних кадрів (1925–1938);
  • другий етап — створення циклів удосконалення провізорів (1938– 1964);
  • третій етап — організація єдиної державної системи післядипломної підготовки провізорів в Україні як частині колишнього СРСР (1964–1987);
  • четвертий етап — організація державної системи безперервного післядипломного навчання провізорів (1987–1992);
  • п’ятий етап — упровадження концепції безперервної фармацевтичної освіти (з 1992 року і по нинішній час).

Система післядипломної фармацевтичної освіти в Україні виконує такі функції:

  • забезпечення потреб суспільства і держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних на ринкупраці фахівцях на основі формування безперервної освіти та постійного підвищення їх кваліфікаційного рівня;
  • реформування змісту системи післядипломної освіти з урахуванням розвитку фармацевтичної науки, а також наявних тенденцій підготовки фармацевтичних кадрів та передових технологій навчального процесу в інших країнах;
  • формування перспективних планів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів з нових напрямків розвит ку фармацевтичної науки, техніки та методів управління системою;
  • приведення мережі і структури закладів післядипломної освіти у відповідність до потреб у певних провізорських та фармацевтичних фахівцях окремих регіонів і галузі в цілому з урахуванням демографічних, медико-соціальних та інших характеристик і стану здоров’я населення;
  • контроль і оцінка якості рівня кваліфікації провізорів на основі державних стандартів (атестація);
  • проведення наукових досліджень, розробки та вдосконалення методології та дидактичних принципів післядипломної освіти;
  • підготовка та перепідготовка викладацьких кадрів вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти.

Вибір напрямків та форм післядипломної освіти здійснюється з урахуванням конкретно існуючого попиту. Останнім часом наказами Міністерства охорони здоров’я України затверджено відповідні положення про подальше удосконалення атестації провізорів та фармацевтів, про первинну спеціалізацію (інтернатуру) випускників медичних (фармацевтичних) вищих навчальних закладів, про порядок підготовки магістрів фармації тощо.

Відповідно до перелічених документів для забезпечення високої кваліфікації фармацевтичних кадрів проводиться їхнє безперервне навчання і здійснюється об’єктивний контроль рівня їхньої кваліфікації.

Безперервність післядипломної освіти спеціалістів фармації забезпечується раціональним поєднанням:

  • первинної спеціалізації шляхом навчання в інтернатурі або магістратурі;
  • вторинної спеціалізації за окремими спеціальностямина циклах спеціалізації за фахом;
  • періодичного навчання у закладах післядипломної освіти протягом всієї професійної діяльності на циклах тематичного вдосконалення та передатестаційних циклах;
  • стажування у вищих навчальних закладах;
  • щорічної короткотривалої підготовки на курсах інформації на місцевих базах, у вищих навчальних закладах та науково-дослідних інститутах (центрах);
  • професійного навчання за місцем роботи;
  • систематичної самоосвіти шляхом участі в науково-практичнихконференціях, семінарах, симпозіумах, з’їздах, конгресах, вивчення спеціальної літератури та інших джерел професійної інформації, стажування на робочих місцях у передових закладах, установах та організаціях в Україні і за кордоном.

Зміст безперервного навчання повинен ураховувати динаміку науково-технічного прогресу, відповідати вимогам ВООЗ, поєднувати фундаментальні знання з освоєнням нових форм господарювання, сучасних досягнень фармацевтичної науки та практики.

У майбутньому безперервність післядипломної освіти планується також забезпечувати впровадженням системи освітніх кредитів (балів), мінімальну кількість яких потрібно буде набрати провізору чи фармацевту за певний термін роботи за фахом шляхом проходження різних видів і форм навчання з урахуванням їх значущості.

Виходячи з викладеного вищезрозуміло, що реалізація принципу «Освіта через усе життя», функціонування відповідної системи безперервного післядипломного навчання та підтвердження професійної компетентності фахівців є негайною потребою й одним з головних завдань сьогодення. Водночас відсутність регламентуючого Положення і законодавчого поля безперервного професійного розвитку, визначеної щодо нього державної політики, недостатнє впровадження сучасних технологій навчання (у першу чергу дистанційного), відсутність електронних навчальних курсів призводить до недостатньої контрольованості цього процесу.

Для вирішення проблем безперервного професійного розвиткупровізорів та фармацевтів необхідно:

1. Активізувати роботу з перегляду та вдосконалення нормативної бази щодо діючої системи безперервної післядипломної освіти фахівців фармації; її механізмів реалізації, послідовності видів та форм навчання тощо.

2. Прискорити розробку гнучкої нормативної бази, яка дасть можливість розробити та впровадити на післядипломному етапі дистанційний вид навчання.

3. Активізувати роботу щодо створення та постійного оновленняпри МОЗ України реєстру даних кадрового складу фармацевтичної галузі через регіональні органиуправління фармацевтичними за кладами, асоціації фахівців фармації, Державні інспекції з контролю якості лікарських засобів.

4. Переглянути та сформувати єдині кваліфікаційні вимоги для фахівців фармації у всіх ланках фармацевтичної галузі (включаючи виробничі фармацевтичні підприємства, наукові установи, службу контролю якості лікарських засобів тощо). Провести останні через відповідні ліцензійні умови, враховуючи нові фармацевтичні спеціальності.

5. Удосконалити механізми атестації фахівців фармацевтичної галузі із залученням до нього провідних вищих навчальних закладів, регіональних фармацевтичних асоціацій, інших об’єднань фармацевтичної громадськості. Передбачити атестацію фармацевтичних кадрів як безперечну передумову видачі ліцензій на здійснення всіх видів фармацевтичної діяльності.

Таким чином:

  • Безперервне навчання — це постійне професійне навчання провізорів та фармацевтів, основною метою якого є підготовка і перепідготовка фахівців, підвищення кваліфікації, удосконалення їхньої професійної майстерності.
  • Зміст післядипломного навчання акумулює професійні знання та вміння, яким має навчатись спеціаліст і в основі яких мають перебувати моделі провізораі фармацевта, що повністю відповідають професійно-посадовим вимогам до відповідних провізорських та фармацевтичних спеціальностей.
  • Безперервне післядипломне навчання включає первинну спеціалізацію (інтернатуру), спеціалізацію за фахом, циклову підготовку в інститутах (факультетах) підвищення кваліфікації, стажування, курси інформації на базах науково-дослідних і фармацевтичних інститутів та установ, професійне навчання за місцем роботи, самоосвіту
  • Система безперервного навчання має максимально наближатись до вимог замовника, тобто спеціаліста практичної фармації. Унаслідок цього підвищення кваліфікації фармацевтичних працівників може здійснюватись у різноманітних формах.
  • Післядипломне безперервне навчання, що є загальнодержавною програмою підтримання необхідної кваліфікації фармацевтичних кадрів, здійснюється на основі регіонального планування і принципу поєднання бюджетного та позабюджетного фінансування.
  • Розв’язання питань оптимального функціонування фармацевтичної галузі залежить від компетентності її спеціалістів, а компетентність — від вивіреної, чітко працюючої системи підготовки провізорів і фармацевтів, особливо на етапі післядипломного навчання, що формує рівень професіоналізму і широту освіченості фармацевтичних кадрів.

http://www.provisor.com.ua






© Провизор 1998–2022



Грипп у беременных и кормящих женщин
Актуально о профилактике, тактике и лечении

Грипп. Прививка от гриппа
Нужна ли вакцинация?
















Крем от морщин
Возможен ли эффект?
Лечение миомы матки
Как отличить ангину от фарингита






Журнал СТОМАТОЛОГ



џндекс.Њетрика